10% мита США на українські товари: політичний тиск чи економічна формальність?
У прямому етері LVIV.MEDIA керуючий партнер Evrika Law та голова Комітету НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації Андрій Шабельніков прокоментував рішення США запровадити 10% мито на імпорт українських товарів. Сприймати це як економічний крок, політичний сигнал чи елемент передвиборчої кампанії — питання відкрите.
З юридичного погляду ситуація виглядає просто: митна політика США — прерогатива адміністрації, і Білий дім має інструменти для її зміни в будь-який момент. Проте коли до цього підключаються фактори великої геополітики, юридичні інструменти стають лише декорацією для ширшої публіки.
Сама по собі наявність України в списку — не катастрофа. “Ми ніколи не були серед топ-експортерів до США, навіть у довоєнні роки. Так, українська металургія мала позиції на американському ринку, але більшість цих виробництв або знищені, або в окупації. Тож у чисто економічному вимірі нові мита — це не про реальні втрати, а про сигнали”, – зазначив Андрій Шабельніков.
І ось тут варто звернути увагу: сигнали — не завжди про економіку. Нинішнє рішення США більше нагадує політичний жарт, ніж частину зваженої торговельної стратегії. Під гаслами «повернемо виробництво додому» Вашингтон розгортає показову кампанію жорсткості — і водночас б’є по всьому, що не має політичного імунітету. Китай, В’єтнам, Індія — логічно. Але Україна?
Формальне пояснення — на Росію вже діють санкції, тому до переліку вона не потрапила. Але ж торгівля з Росією продовжується, і через треті країни, і напряму. Україна ж, яка намагається будувати репутацію партнера, отримує холодний душ без попередження. Це ще раз доводить: світова торгівля дедалі менше керується логікою та все більше — внутрішньополітичними запитами.
Є й інший, менш очевидний аспект. Введення мита — це ще й удар по довірі інвестора. Бізнес не терпить непередбачуваності. Коли сьогодні діє пільга, завтра — мито, а післязавтра — знову перегляд умов, будь-яке планування перетворюється на гру в рулетку. І навіть якщо ставка лише 10%, ефект — набагато глибший. Це підриває фундаментальні уявлення про стабільність економіки США як юрисдикції.
А ще це — удар бумерангом. Американський споживач заплатить більше. Виробники — втратять частину прибутку. Великі технологічні компанії, на кшталт Apple, вже прогнозують мільярдні збитки. Бо коли кожен імпортний компонент дорожчає на 10%, доводиться або урізати маржу, або перекладати витрати на кінцевого покупця. І якщо ви думали, що мито вдарить лише по експортерах, то реальність значно ширша.
«Мито — це податок на імпорт. Але платить його не експортер, а споживач у США. І врешті американські компанії, такі як Apple, прогнозують мільярдні збитки. Бо кожна деталь, кожен компонент стає дорожчим». – підкреслив адвокат.
Чого варто очікувати Україні? Панікувати — зарано. Але й знижувати рівень уваги — небезпечно. Світові торговельні тренди чітко демонструють: симпатії не гарантують преференцій. Україні слід посилювати економічну дипломатію, відкривати нові ринки, активніше розвивати торгові відносини з регіональними блоками. І головне — будувати стратегію, яка не залежить від виборчих циклів у Вашингтоні.
Залишаючи емоції осторонь, можемо сказати: 10% мита — це не про гроші. Це — про тонку грань між союзом і транзакцією, партнерством і розрахунком. І про те, що в глобальному світі навіть друзі не завжди грають за правилами.