Захист бізнесу, Огляд ЗМІ, Правовий коментар

Автор: Андрій Шабельніков, керуючий партнер Evrika Law

Джерело: Економічні новини

Спрощену систему оподаткування запровадили для зниження податкового навантаження та стимулювання малого підприємництва в Україні. Вона є значно легшою для ведення обліку, хоч і має певні заборони щодо видів діяльності, ліміти обсягу доходів та найманих працівників. Вона зручна для малого бізнесу та користується популярністю. Але через відсутність належного контролю, велика кількість підприємств систематично приховує свої обороти, і, як наслідок, це спотворює конкуренцію. Від цього страждають добросовісні ФОПи та власне бюджет недоотримує відповідного фінансування. Тож існування спрощеної системи у сучасному вигляді дійсно створює безліч нелегальних схем. Але її повна ліквідація, на нашу думку  є шкідливою в першу чергу для малих підприємців.

Скасування спрощеної системи оподаткування не вирішить питання використання готівкових розрахунків під час здійснення підприємницької діяльності. В свою чергу відмова від готівкових розрахунків, що заявлена в стратегії, може свідчити про перший крок на шляху до застосування сценарію переводу економіки й всієї системи на Cashless. Але про повну відмову від готівки наразі мова не йде.

Контроль за податковими резидентами через існуючі особливості спрощеної системи є дійсно ускладненим. Цьому сприяють безліч тіньових схем, відсутність прозорості та офіційного працевлаштування найманих працівників, налагоджена схема збагачення юридичних осіб через безліч маленьких ФОПів задля приховування реального прибутку та уникнення оподаткування реальних оборотів підприємств. Тож відновити економіку задля забезпечення бюджетних потреб без кардинальних змін не вдасться.

Теза, щодо вимушеного використання добросовісним бізнесом спрощеної системи оподаткування через торгівлю іншими ФОПами контрабандними товарами є значно перебільшеною. ССо є зручною для малих підприємців, що дає змогу розвиватися, а відсутність бюрократичних вимог і надмірного контролю в свою чергу робить ведення підприємництва легшим.

Зміни, що запропоновані стратегією щодо фактичного припинення існуючого інституту ФОП як такого є занадто радикальними та в свою чергу можуть створювати безліч непорозумінь. Наразі фізична особа підприємець стає на облік в податковій за місцем своєї реєстрації та здійснює відповідні розрахунки з бюджетом, подає звітності. Обсяги надходжень відповідно фіксуються на її рахунку. Але є і готівкові розрахунки, від яких повністю відмовитися неможливо. Тож як буде здійснюватися синхронізація щодо податкової заборгованості, звітності та контролю між банківською установою і податковою наразі не зрозуміло.

Це може призвести до нерівномірного податкового навантаження на підприємців, що займаються певними видами діяльності. Окрім того, ФОПи будуть сплачувати максимальні ставки єдиного податку у разі відмови від використання РРО або ПРРО, що в свою чергу буде сприяти наповненості бюджету, але значно вплине на кількість малих підприємців в Україні в сторону зменшення.

Існуюча система єдиного податку сприяє ухиленню від податків великим бізнесом, та нівелює всі переваги щодо підтримки малого. Після становлення незалежності України, її економіку опосередковано можна було порівняти з сусідньою Польщею. Наразі ситуація щодо наповнення державного бюджету з існуючими схемами немає позитивного розвитку для економіки країни. Тому впровадження схожої на польську систему оподаткування зможе вплинути на ситуацію та покращити її. Важливим є дотримання принципу прозорості та прорахунку ризиків на всіх етапах її впровадження.

Подібні зміни є доцільними з точки зору наповнення державного бюджету, але в свою чергу не враховують інтереси мікробізнесу. Можливі ризики переходу високо маржинальних видів бізнесу до тіньового сектору та зменшення кількості підприємців, і як наслідок робочих місць та бюджетних асигнувань за рахунок зменшення торгівельних оборотів. Ймовірно заявлені зміни вплинуть на обсяги незаконних операцій в торгівлі, але наслідки будуть різними.

Податок на додану вартість – це непрямий податок, який не залежить від прибутковості/прибутковості товару або послуги, що продається. Мова йде про наповнення бюджету за рахунок ПДВ після перевищення лімітів заявлених оборотів для груп на спрощеній системі оподаткування. Мікро підприємці також будуть вимушені сплачувати ПДВ при імпорті товарів та при збільшенні його обороту. Станом на 1 січня 2024 року ця вимога не поширюється на платників єдиного податку першої–третьої груп.

Після запровадження цих вимог можливе збільшення податкового навантаження та не виключений тиск з боку податкових органів на таких конкретних платників податків та підвищення корупційної складової в діяльності контролюючих органів.

Загалом заявлена реформа спрощеної системи оподаткування більше направлена на посилення контролю за мікробізнесом, який було зручно вести саме на цій системі, враховуючи складність податкового законодавства. В свою чергу затверджена національна стратегія доходів більшою мірою враховує інтереси держави, ставлячи на другий план зайнятість населення.

Відповідно до національної стратегії доходів слідом за реформуванням спрощеної системи оподаткування слідують зміни у оподаткуванні найманої праці. Оскільки податок на доходи фізичних осіб в Україні не має прогресивності та базується на фіксованій ставці 18 %, запровадженій у 2016 році він потребує змін. Цю ставку було запроваджено через неможливість отримання податковими органами інформації від банківських установ щодо обсягів фактичних надходжень на рахунки платників податку. Але це позитивно вплинуло на надходження до бюджету. Наразі Нацстратегія пропонує відновити прогресивну шкалу ставок для осіб з високими доходами, що перевищують встановлений Законом рівень. Ймовірно цей податок буде відраховуватися з офіційного доходу фізичної особи, як це працює зараз, але також будуть і нововведення. Оскільки як зазначено в документі «просте введення прогресивної шкали в оподаткуванні ПДФО без зміни інструментів адміністрування цього податку не є ефективним». Але як саме буде відбуватися відрахування  ПДФО наразі не уточняється.

Статтею 67 Конституції встановлено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Декларування доходів – це особистий внесок кожного у економіку держави, що дає право на податкову знижку(держава в окремих випадках повертає частину надмірно сплаченого особою податку). Сплата податків та подача декларації про доходи є нормальним прикладом взаємодії між особою та державою. Посадовці вважають, що задекларована детінізація доходів фізичних осіб наразі є важливою для економіки нашої держави. Звірка відомостей, зазначених в декларації та реєстрі може проводитися за допомогою даних, що наявні у відповідних державних реєстрах. Нацстратегія також окреслює можливість надання податковій додаткових повноважень. Тож на нашу думку, не можна виключати можливості прийняття рішення про обов’язкове декларування доходів.

За словами міністра фінансів України Євгена Марченка, захист персональних даних є основоположним елементом Національної стратегії доходів. Але про майбутній доступ податківців до банківських рахунків українців вказує пункт 4.2.3(b): “Впровадження заходів, спрямованих на безпеку використання даних та доступ до інформації про обсяг та обіг коштів платників податків на їх рахунках у банках”.

З цією метою у 2024-2025 роках планують внести зміни до законодавства України в частині встановлення правил використання податковими органами (персоніфікованої) деперсоніфікованої інформації про платників податків. Відповідно до Нацстратегії доступ до інформації про обсяг та обіг коштів платників податків на їх рахунках у банках все ж таки буде надано, але планують застосувати підходи з кодуванням, щоб деперсоніфікувати ці дані. Але наскільки надійною буде ця система і чи не спричинить вона додатковий витік персональних даних українців можна лише здогадуватися. В свою чергу використання доступу до цієї інформації може сприяти корупційним ризикам і надмірному тиску як на бізнес так і на фізичних осіб. Ідея доступу податкової до рахунків запозичена з досвіду іноземних держав. А в європейській податковій системі поняття банківської таємниці взагалі відсутнє.