Огляд ЗМІ, Правовий коментар

Автор: Ольга Брус, партнер Evrika Law
Джерело: Інформатор

Український бізнес може отримувати безповоротну фінансову допомогу (гранти) на свою діяльність з-за кордону. Однак у випадку фізичних осіб-підприємців за подібну допомогу доведеться платити чимало податків.

Залучення міжнародних грантів стало рятівним колом для багатьох українських підприємців, проте фіскальна реальність часто стає неприємним сюрпризом. Попри те, що кошти виділяються бізнесу (ФОП) на його підтримку або відновлення, податківці хочуть отримати максимум з цих сум.

Про особливості оподаткування грантів розповідає партнерка Evrika Law Ольга Брус.

Основна складність зумовлена термінологією Податкового кодексу України. Щоб кошти не включалися до загального оподатковуваного доходу підприємця, вони повинні відповідати суворим критеріям «бюджетного гранту» (п.п. 14.1.277-1 ПКУ), що де-факто вимагає їх проходження через державні чи місцеві бюджети, або ж через визнані національні фонди. Оскільки пряме фінансування від іноземних неурядових організацій не підпадає під цю категорію, податківці цілком обґрунтовано, відповідно до букви закону, виводять ці кошти з-під підприємницького доходу ФОП і перекваліфіковують їх на звичайні доходи фізичної особи.

“Позиція Державної податкової служби яскраво демонструє класичну колізію між економічною сутністю транзакції (підтримка та відновлення бізнесу) та її формально-юридичною кваліфікацією. Проблема полягає в тому, що податкове законодавство досить вузько трактує поняття звільненої від оподаткування безповоротної допомоги, залишаючи більшість міжнародних комерційних ініціатив поза цим правовим імунітетом”, – зауважила Ольга Брус.

З практичної точки зору, такий підхід ДПС тягне за собою декілька вагомих юридичних та фінансових наслідків для отримувача, які необхідно враховувати ще на етапі підписання угоди з донором:

• Зміна статусу суб’єкта оподаткування. Фіскальні зобов’язання відділяються від статусу ФОП. Грантові кошти визнаються іноземним доходом звичайного громадянина. Це унеможливлює використання спрощених систем оподаткування чи зменшення бази оподаткування на суму понесених витрат (як це передбачено ст. 177 ПКУ для загальної системи).
• Самостійне адміністрування. Оскільки іноземний донор-нерезидент не має статусу податкового агента в Україні, весь тягар легалізації коштів повністю лягає на отримувача. Це вимагає жорсткої дисципліни: подання майнової декларації до 1 травня та фактичної сплати податків до 1 серпня наступного року.
• Істотне фінансове навантаження. Необхідність сплатити державі майже чверть від отриманої суми (18% ПДФО та 5% військового збору) суттєво змінює математику будь-якого бізнес-плану, під який безпосередньо виділявся грант.

Єдиною справжньою “тихою гаванню” залишаються наукові та науково-технічні гранти, які легалізовані через ратифіковані парламентом міжнародні договори. Для класичного ж малого та середнього бізнесу висновок є доволі безапеляційним: будь-який міжнародний грант слід розглядати не як стовідсоткове покриття витрат, а як цільове фінансування, яке автоматично генерує податкове зобов’язання у розмірі 23%. Ця правова реальність вимагає від підприємців ретельного фінансового планування, аби грантова допомога не перетворилася на джерело податкових штрафів.

Гранти від уряду України для підтримки бізнесу

Державні гранти для ФОП не включаються до складу доходу, не оподатковуються податком на прибуток або єдиним податком. Цільові бюджетні кошти звільнені від сплати ПДФО (податку на доходи фізичних осіб) та військового збору, на відміну від грантів міжнародної допомоги.