Захист бізнесу, Інвестиції, Приватизація

Автор: Андрій Шабельніков, керуючий партнер Evrika Law

Джерело: Юридична практика

Результати діяльності АРМА з володіння, користування та розпоряджання активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, неповною мірою відповідають очікуванням, які передбачали запровадження прозорих і ефективних механізмів формування та реалізації державної політики у сфері управління такими активами. Такий нещодавній висновок Рахункової палати за результатами проведеного аудиту навряд може здивувати професійну спільноту — перелік справ, у яких суперечливі дії АРМА не відповідають інтересам держави, регулярно поповнюється. Відзначимо, що у час війни сумнівну першість утримують кейси, пов’язані з реалізацією санкційної політики — стягненням у дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними: у більшості випадків підсанкційні активи передаються в управління саме АРМА до ухвалення відповідного рішення ВАКС.

Шлях до вирішення проблем аудитори бачать, зокрема, в нормативно-правовому врегулюванні — від розроблення стратегічних, програмних та планових документів у сфері управління активами до встановлення чітких та прозорих критеріїв конкурсного добору оцінювачів та управителів активами, а також удосконалення процедур проведення торгів щодо передання в управління (реалізації) активів. Тут принагідно слід зосередити увагу на критичній важливості саме комплексного підходу та уникненні ситуації, коли розширення повноважень АРМА відбуватиметься точково, без забезпечення належного контролю та підвищення прозорості діяльності самого АРМА. Передумови для цього вже створені, але про все по черзі.

Як дії АРМА підривають державні інтереси

Основна мета створення АРМА — боротьба з корупцією та наповнення бюджету України. Однак реалії дещо інші: незважаючи на певні позитивні зміни, держава все ще отримує значно менше коштів, ніж могла б у випадку ефективного управління арештованими активами або їх реалізації через прозорі конкурси. Так, за висновками Рахункової палати, через неефективність управління арештованими активами за три роки втрачено можливості для отримання державою доходу розрахунково в сумі 850,6 млн грн (у 2022 році — 362 млн грн, у 2023 році — 461 млн грн, у 2024 році — 27,6 млн грн). Окремою проблемою є передання корпоративних прав сумнівним управителям, що призводить до знецінення активів аж до руйнування стратегічно важливих підприємств. Зокрема, недостатність контролю за ефективністю управління переданими активами (за третиною договорів управління) призвела до недоотримання очікуваного результату від управління активами (економічної вигоди або прогнозованого доходу) розрахунково в сумі 74,8 млн грн, що створювало передумови для зменшення економічної вартості цих активів.

Водночас численні скандали навколо АРМА (нагадаємо, діяльність посадовців Агентства вже багато років є предметом уваги правоохоронних органів) сприймаються українським суспільством та міжнародними партнерами як доказ корупції у владних структурах. Це підриває довіру до боротьби з корупцією загалом та репутацію України в очах інвесторів і союзників.

Історії «успіху» АРМА

Декілька гучних кейсів минулого року вичерпно ілюструють наявні пробіли в регулюванні, практичні складності та подекуди креативність АРМА в питаннях забезпечення належного управління арештованими активами та їх реалізації.

Зокрема, кейс ТРЦ «Гулівер» привертав до себе увагу медіапростору весь 2024 рік. Активно його комунікувало й саме Агентство. Публічна частина історії включає «проведення ринкових консультацій» в межах конкурсного добору управителів, конкурсний добір незалежного оцінювача та отримання звіту, тривале погодження тендерних умов тощо. Зрештою вартість бізнес-об’єкта в центрі Києва з ринкових $650 млн за «оцінкою» АРМА впала втричі, до $180,9 млн, а дії Агентства вже стали предметом критики не лише з боку експертів, але й з боку державних банків, для яких ТРЦ «Гулівер» є заставою за кредитами. Розв’язку цієї дивної історії дізнаємося вже у 2025 році. Як і відповідь на запитання, чому, за підрахунками АРМА, воно готове взяти від потенційного управителя лише 17,3 млн грн на місяць, тоді як за експертними обрахунками управління цим об’єктом може щороку приносити держбюджету до 2,4 млрд грн. Винагорода за управління становить 0,15%.

Тут буде доречно згадати справу товариства «Вінницяпобутхім». Після передання судом у 2022 році активів ПрАТ «Вінницяпобутхім» в управління АРМА підприємство зупинило виробництво, його співробітники опинились без роботи, а компанія обросла боргами. Згодом обраний АРМА управитель зміг перезапустити підприємство, але після ухвалення рішення ВАКС про націоналізацію компанії замість її передання до ФДМУ АРМА намагається залишити контроль та управління підприємством за собою: хоч формально «Вінницяпобутхім» і передана до ФДМУ, виявилось, що контроль над ним через збереження арештів все-таки зберігає АРМА та обраний нею управитель, а не профільна державна інституція. Україна вже могла б готувати аукціон із продажу конфіскованого в росіян підприємства, якби воно не було заблоковане АРМА.

Схожа історія і з переданням в управління корпоративних прав виробника мінеральних вод — групи IDS Ukraine. АРМА удвічі занизило оцінку компанії – до 1,5 млрд грн, тоді як проведена у той самий час незалежна оцінка визначила 3 млрд грн. Станом на 2024 рік, коли, згідно з опублікованими даними, вартість активів компаній групи зросла до 4,6 млрд грн, оцінка АРМА занижена вже втричі. Водночас АРМА обрало управителем для виробника «Моршинської» її прямого конкурента, через це справа потрапила на розгляд в АМКУ, який бачить у такій концентрації очевидні ризики для конкуренції на ринку. При цьому винагорода за управління чомусь становить аж 20%! Окрім того, АРМА передає в управління лише дві компанії групи, на рахунках якої акумульована більша частина з мільярда гривень, які належать компанії. Тим часом Мін’юст подав позов до Вищого антикорупційного суду про стягнення 100% корпоративних прав всіх компаній групи в дохід держави. У разі якщо суд встигне розглянути позов і прийняти рішення до моменту передання АРМА прав управління конкуренту актив буде збережено, а АРМА не матиме причин та мотивацій блокувати передання «одержавленої» рішенням ВАКС IDS Ukraine до ФДМУ.

Інший приклад — виробник будматеріалів «АЕРОК». За час його перебування під управлінням АРМА вартість компанії катастрофічно знизилась, вона була розграбована та фактично припинила існування. «АЕРОК» був переданий до ФДМУ восени 2023 року. Мертвого активу АРМА позбулось доволі швидко, навіть попри чинні на той момент арешти, які були зняті лише у 2024-му. У випадку з «Вінницяпобутхім», яке працює, такі самі арешти АРМА використовувало як аргумент проти передання підприємства до ФДМУ. У чому причина діаметрально протилежного підходу АРМА в однакових ситуаціях? Запитання поки що без відповіді.

Законодавчі горизонти

Новий рік ознаменувався досить цікавими законодавчими ініціативами щодо регулювання сфери управління арештованими активами. Зокрема, Кабінет Міністрів України зареєстрував у парламенті законопроєкт № 12374 щодо гарантій незалежності та посилення інституційної спроможності АРМА. Альтернативна пропозиція — № 12374-1 — внесена народними депутатами. Детально врегульовуючи питання вдосконалення контролю за діяльністю АРМА, конкурсного добору керівництва та персоналу, надання гарантій незалежності, проведення незалежної зовнішньої оцінки (аудиту) ефективності діяльності АРМА, ці законопроєкти передбачають також внесення окремих змін у процедури управління арештованими активами та їх реалізацію. Водночас певні сумніви викликає можливість ефективної імплементації запропонованих контрольних заходів на практиці.

Інший новий законопроєкт (№ 12389) має на меті визначити особливості речового (майнового) титулу АРМА щодо арештованих активів в управлінні цього органу, цивільно-правові, податкові та інші права та обов’язки їхніх власників, Національного агентства та третіх осіб щодо відповідного майна.

АРМА анонсувало ще одну законодавчу новацію, яка, схоже, матиме вагомі практичні наслідки — зміни до профільного закону про АРМА, які передбачають розширення повноважень щодо тимчасового обмеження права користування/розпоряджання активами, що підлягають арешту та подальшій конфіскації.

Однією з ключових законодавчих ініціатив, яку активно просуває керівництво АРМА, залишається законопроєкт № 10069. Його положення, як акцентують в Агентстві, «дасть змогу АРМА ефективно гармонізувати санкційну політику держави та управління арештованими активами, а також розблокувати управління арештованими російськими корпоративними правами, що принесе додаткові надходження до державного бюджету». Насправді ж ідеться про неприховану спробу АРМА пролобіювати та отримати під повний контроль управління санкційними активами та їх реалізацію. З усією очевидністю АРМА прагне дублювати функції наявної профільної державної інституції — ФДМУ.

Водночас можна погодитись із застереженнями Transparency International Ukraine щодо низки сумнівних або навіть ризикованих пропозицій, закладених в законопроєкті № 10069. Зокрема, пропозиція про передання функції управління іншим, крім ФДМУ, суб’єктам є суперечливою через невідповідність державній політиці щодо централізації функцій управління держвласністю та високу ймовірністю неефективного управління такими активами. Необґрунтованими також є ідеї стосовно покладення на Агентство функцій щодо тимчасового управління заблокованими активами, підготовки пропозицій та реалізації примусово вилучених об’єктів права власності рф та її резидентів.

Прагнення АРМА отримати додаткові невластиві повноваження викликають подив ще й на тлі повідомлень самого Агентства, що воно не може укомплектувати значну частину штату. Постає закономірне запитання щодо принципової спроможності АРМА виконувати ті функції, які воно прагне здобути.

Разом із непрозорістю роботи, неможливістю її ефективного контролю і часто доволі творчим підходом АРМА до розуміння своїх повноважень наділення його функцією керування підприємствами та компаніями може створити непрозору структуру з корупційними ризиками, яка контролюватиме величезний масив активів та підприємств, що є потенційно державними через процедури конфіскації в рамках санкційної політики. Сигнали впливової міжнародної інституції Transparency International на фоні критики з боку експертного і депутатського середовища є найкращими свідченнями того, що лобістська активність АРМА може призвести до суттєвих втрат для бюджету України.

Що насправді потрібно змінити

На нашу думку, реформування АРМА повинно охоплювати щонайменше такі п’ять ключових цілей.

1. Прозорість діяльності. Забезпечення прозорості під час передання корпоративних прав в управління через відкриті конкурси та публікація детальних звітів.
2. Підвищення відповідальності посадових осіб. Впровадження жорстких санкцій для посадовців, винних у зловживаннях чи порушеннях.
3. Зміна підходу до оцінки активів. Залучення незалежних оцінювачів для встановлення реальної ринкової вартості корпоративних прав.
4. Впровадження механізмів контролю за збереженням ринкової вартості та інвестиційної привабливості активів, які рано чи пізно держава виставить на продаж інвесторам. З появою відповідальності за згасання компаній, які перебували у віданні АРМА.
5. Розвиток інституційної спроможності. Забезпечення професійної підготовки працівників АРМА та встановлення чітких стандартів роботи.
6. Посилення судового контролю. Запровадження додаткового судового нагляду за процесами передання корпоративних прав, щоб уникнути зловживань та маніпуляцій з активами.

Фактично з огляду на недосконалість роботи цієї інституції мова має іти про повне перезавантаження цього органу — від ретельного законодавчого врегулювання замість косметичних правок та правових «латок» до зміцнення самої інституції. Адже з огляду на завдання та виклики, які постають перед АРМА, його реформування має включати подолання корупційних спокус та прирівнювання рівня оплати її службовців до рівня інших структур антикорупційної інфраструктури, таких як НАБУ чи ДБР. Цей самий крок допоможе залучити до АРМА кваліфікованих фахівців і нарешті завершити його повноцінне укомплектування якісними кадрами.

Без вирішення нагальних проблем у діяльності АРМА доповнювати мандат Агентства новими повноваженнями видається надзвичайно ризикованим кроком, який може розбалансувати систему управління державним майном та саму санкційну і антикорупційну політику.

Висновок

АРМА, яке створювалося як інструмент боротьби з корупцією, залишається джерелом проблем через недостатнє законодавче регулювання, непрозорість та зловживання. Поточна практика не приносить державі та економіці очевидної користі, натомість лише ускладнює механізм вилучення активів громадян країни-агресора та злочинців; характеризується непрозорою діяльністю, через що неодноразово ставало об’єктом критики з боку депутатів та антикорупційних інститутів; часто дублює функції та намагається легалізувати шляхом відкритого лобізму дублювання функцій інших, більш інституційно спроможних та прозорих, державних інститутів.

Для того щоб виправити ситуацію, потрібні негайні реформи, спрямовані на забезпечення прозорості, підвищення відповідальності та вдосконалення механізмів управління активами, не обмежуючись точковими змінами, ініційованими та підтримуваними самим Агентством. АРМА, хоч не є суб’єктом законодавчої ініціативи, доволі агресивно, наполегливо і подекуди маніпулятивно лобіює вигідні йому законодавчі зміни. Але, на моє переконання, всі лобісти та особи, залучені до просування законодавчих ініціатив АРМА в уряді й депутатському корпусі, мають вислуховувати професійну думку та враховувати інтереси держави, а не лише АРМА.