Банкрутство

Автор: Олександр Демчан, адвокат, арбітражний керуючий, радник Evrika Law

Джерело: Юридична практика

Як ми пам’ятаємо, в березні 2023 року до Кодексу України з процедур банкрутства було внесено зміни, якими частково конкретизовано одну з категорій осіб, щодо яких можливе застосування субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника. Це особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені статтею 42 КУзПБ, що надалі визнані недійсними або спростовані за рішенням суду.

Наразі є рішення ВС у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 19 червня 2024 року у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), яке продовжує застосування субсидіарної відповідальності до осіб, що могли вчинити завідомо невигідні правочини на шкоду боржника, допомагає визначити момент настання субсидіарної відповідальності, її обсяги та строки позовної давності щодо неї. Стосовно останнього Суд навіть відійшов від попередніх позицій, висловлених в інших справах.

Обставини справи

За обставинами справи юридична особа була визнана банкрутом і розпочата ліквідаційна процедура, під час якої ліквідатор побачив низку невигідних для компанії дій з боку як керівника, так і власника компанії. Арбітражний керуючий звернувся до місцевого господарського суду із заявою щодо покладення субсидіарної відповідальності на винних у доведені до банкрутства осіб.

Господарський суд прийняв ухвалу про відмову в задоволенні позову через її передчасність. Апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін, а також додав, що власник не заперечував у суді першої інстанції його вину в доведенні боржника до банкрутства, а керівник, що був присутній на одному із судових засідань, зазначив про безпосередні вказівки власника здійснювати певні виплати, підстава для яких не підтверджена документами.

Мотиви для касації

Касаційну скаргу подав учасник банкрута. Він просив змінити попередні рішення судів, виклавши мотивувальну частину в редакції з урахуванням його позиції, тобто залишити в мотивувальних частинах судових рішень лише підстави для відмови в задоволенні заяви про субсидіарну відповідальність за її передчасністю, виключивши мотиви щодо його вини в доведенні боржника до банкрутства та щодо наявності підстав для його субсидіарної відповідальності (відповідати за зобов`язаннями боржника у цій справі солідарно з його директором).

Правова природа субсидіарної відповідальності

Суд дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Тобто, пояснює Суд, недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Зазначається, що саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Також Суд доходить висновку, що зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, заподіяна приватним і суспільним інтересам.

При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їхня поведінка перебуває в причиново-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів, зазначається в рішенні.

Момент настання субсидіарної відповідальності

Суд зауважує, що буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини 2 статті 61 КУзПБ є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Розгляд касаційної скарги по суті

Повертаючись до суті цього спору, Суд погодився із висновком  судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні, зокрема, з власника компанії, враховуючи заявлені доводи та вимоги касаційної скарги у цій справі та межі розгляду справи касаційним судом, заявленої ліквідатором боржника суми субсидіарної відповідальності з підстав передчасності такої вимоги через незавершення формування ліквідаційної маси (внаслідок судового розгляду спорів за вимогами ліквідатора боржника щодо стягнення з третіх осіб грошових коштів на користь боржника).

Суд назвав передчасними, а тому і неправомірними мотиви в оскаржуваних судових рішеннях щодо наявності підстав для встановлення факту відповідного порушення, визначення власника компанії суб`єктом субсидіарної відповідальності та його вини.

Суд касаційну скаргу задовольнив частково, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають зміненню з викладенням їх мотивувальної частини в редакції постанови КГС ВС.