Банкрутство, Огляд ЗМІ, Правовий коментар

Автор: Андрій Шабельніков, керуючий партнер Evrika Law

Джерело: ЕСПРЕСО

Банкрутство в Україні: хто найчастіше визнається неплатоспроможним і як це працює

У зв’язку із складною економічною ситуацією в країні, внаслідок повномасштабного вторгнення, все більше і більше українців стають банкрутами. Статистика показує: за перші 6 місяців 2025 року офіційно визнано банкрутами 577 громадян України, що приблизно на 33% більше ніж за аналогічний період у 2024 році

Цікавим є те, що за статистичними даними найбільше банкрутів нараховується у столиці — 95 справ або ж 15% від загальної кількості. Наслідує Київщина: 58 або 9%. Замикає топ Дніпропетровщина із 53 справами — це 8% від загальної кількості.

Проте, чому українці обирають саме процедуру банкрутства та які основні особливості такого процесу?

Відповідно до законодавства України, банкрутство — визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів.

Передумови визнання особи банкрутом:

• загальна сума заборгованості фізичної особи повинна становити понад 30 мінімальних заробітних плат (без урахування пені та штрафів);
• планові платежі такої особи є простроченими більше ніж на 50% за місячними платежами (період несплат становить понад 2 місяці);
• складне фінансове становище особи у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, медичними лікуванням, тощо;
• ризик виникнення неплатоспроможності через інвалідність або повну втрату працездатності.

Передумови та порядок відкриття справи про банкрутство

Справа про банкрутство може бути відкрита лише для осіб, що не були притягнуті до передбаченої законом відповідальності через неплатоспроможність; не мають майна, що перебуває під заставою; не мають боргів зі сплати аліментів.

Щоб розпочати процедуру банкрутства, боржник повинен подати  Заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство у письмовій формі до господарського суду.

Обов’язкові реквізити заяви:

• найменування господарського суду, до якого подається заява;
• найменування боржника, його адреса, РНОКПП;
• ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта;
• найменування органу (суб’єкта), уповноваженого управляти майном щодо боржника;
• виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;
• Визначені законом додатки до заяви.

Варто зауважити, що боржник повинен сплатити (авансово) винагороду арбітражному керуючому за 3 місяці за які той буде виконувати свої обов’язки.

У висновку, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п’яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.

Подальші дії після моменту відкриття провадження:

• кредитори звертаються до суду з вимогами;
• припиняється нарахування штрафів, пені, відсотків за зобов’язаннями боржника;
• обмежується реалізація майнових та корпоративних прав;
• строк виконання всіх грошових зобов’язань боржника вважається таким, що настав;
• вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Реструктуризація боргів і наслідки для боржника:

Наступною проводиться процедура реструктуризації, що включає в себе відновлення платоспроможності боржника шляхом визначених законом дій за відповідним планом, в якому вказуються суми та порядок виплат.

Особливістю є те, що існує перелік боргів, які не підлягають реструктуризації:

• щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
• щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
• щодо сплати інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

В подальшому, якщо план реструктуризації не виконується, або протягом 120 днів із моменту відкриття провадження не було затверджено такий план з певних причин, суд може перейти до заключної стадії — визнання боржника банкрутом.

Банкрут — особа, визнана господарським судом неспроможною відновити свою платоспроможність за допомогою процедури реструктуризації і погасити грошові вимоги кредиторів у визначеному законом порядку. У такому випадку погашення боргів відбувається за рахунок продажу майна боржника, яке складає ліквідаційну масу (майно, що належить боржнику на праві власності; що є часткою боржника у спільній власності).

Не входить до складу ліквідаційної маси наступне майно:

• житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника та не є предметом забезпечення,
• кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.

У разі визнання боржника банкрутом існує ряд правових наслідків:

• Протягом наступних 5-ти років особа не зможе скористатись повторно процедурою банкрутства.
• Протягом наступних 5-ти років особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, поруки, застави, кредитних договорів письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності.
• Протягом наступних 3-х років особа не буде мати бездоганну ділову репутацію.

Переваги та ризики

Отже, переваги через які фізичні особи обирають процедуру банкрутства:

• прогнозованість (достатня кількість судової практики, яка дозволяє прослідкувати основні тенденції);
• зрозуміла та законодавчо визначена процедура;
• існує ряд захисні механізмів щодо боржника (наприклад можливість зупинити нарахування штрафів та пені);
• ефект “перезапуску” боржника (фізична особа отримує реальний шанс відновити своє фінансове становище).

Проте не варто забувати про ризики:

• законодавчі прогалини (податкові наслідки, взаємодія з виконавчими провадженнями);
• вплив на ділову репутацію особи протягом 3 років після процедури банкрутства.