Про скріншоти листування в соцмережах як доказ у суді

Електронні докази наразі є досить актуальною темою в українському судочинстві. Відносно нещодавно до процесуальних кодексів були внесені зміни, які певним чином врегульовують процес доказування з використанням такого виду доказів.

Нещодавно Верховний Суд у справі №753/10840/19 наголосив на належності та допустимості скріншотів переписки в соціальних мережах як доказу, виходячи із наступного.

Касаційна скарга, подана до суду у зазначеній справі містить посилання на те, що суди попередніх інстанцій в порушення cтатті 78, частини другої статті 95, частин першої та другої статті 100 ЦПК України, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та необґрунтовано відхилили клопотання про дослідження електронних доказів. Суди не врахували, що надані заявником роздруківки містять лише імена людей, в тому числі відправника, проте не надано доказів з якого саме мобільного номеру та на які номери надсилались ці повідомлення, що унеможливлює встановлення відправника та адресата, а тим паче не може бути твердженням доказу відправлення цих повідомлень саме конкретною особою.

На такі доводи, Верховний Суд зазначає, що у частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження заявлених вимог позивач надала скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber, які суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Встановивши, що зміст конкретних фраз, лексики та характеру використання мовних засобів, які відповідач застосовує у переписці з колишньою дружиною та малолітнім сином, дає підстави для висновку, що його дії слід кваліфікувати як домашнє насильство у формі психологічного насильства, що небезпідставно викликає у заявника побоювання за свою безпеку та безпеку своїх рідних і завдає шкоди психічному здоров`ю, в першу чергу, малолітнього сина сторін, судом обґрунтовано заборонено відповідачу вести листування, телефонні переговори та у будь-якій спосіб спілкуватись або контактувати через інші засоби зв`язку з позивачем та постраждалою дитиною особисто і через третіх осіб.

Таким висновком у справі, яка стосувалась домашнього насильства Верховний Суд категорично встановив, що скріншоти листувань у соціальних мережах є належними, допустимими доказами та досліджуються судами згідно з положеннями процесуального законодавства.

Leave a Comment